Міжнародна назва: ceftriaxone. Склад: 1 флакон містить 1000 мг цефтриаксону у вигляді натрієвої солі. Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій. Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D A13. Фармакологічні властивості. Цефтриаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління з пролонгованою дією. Механізм дії. Бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки. Цефтриаксон активний in vitro відносно широкого спектра грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Цефтриаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості β-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефтриаксон зазвичай активний відносно таких мікроорганізмів: Грампозитивні аероби. Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (βгемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи (групи ні А, ні В), Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae. Грамнегативні аероби. Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Burkholderia cepacia, Capnocytophaga spp., Citrobacter diversus (у тому числі C. amalonaticus), Citrobacter freundii*, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes*, Enterobacter cloacae*, Enterobacter spp. (інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri*, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens*, Pseudomonas spp. (інші)*, Providentia rettgeri, Providentia spp. (інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (група enteritidis), Serratia marcescens, Serratia spp. (інші), Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (інші). Анаероби. Bacteroides spp. (чутливі до жовчі)*, Clostridium spp. (крім групи C. perfringens), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus), Peptostreptococci. Показання. Бліцеф застосовувати для лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтриаксону: - інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції вуха, горла і носа; - інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і шлунково-кишкового тракту); - інфекції нирок і сечовивідних шляхів; - інфекції статевих органів, включаючи гонорею; - сепсис; - інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції; - інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом; - менінгіт; - дисемінований бореліоз Лайма (стадії ІІ та ІІІ).
ЄВРОЦЕФТАЗ
Міжнародна назва: ceftriaxone tazobactam. Склад: 1 флакон містить цефтриаксон натрію еквівалентно безводному цефтриаксону 1000 мг та тазобактам натрію еквівалентно тазобактаму 125 мг. Фармакодинаміка. Цефтриаксон - це антибіотик групи цефалоспоринів третього покоління для парентерального введення. Він чинить бактерицидну дію щодо багатьох грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефтріаксон стійкий до дії бета-лактамаз. Він також активний проти штамів, стійких до дії інших цефалоспоринів. Високочутливі до цефтріаксону такі штами: Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus, S. epidermidis, Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus ducreyi, Yersinia pestis, Borellia burgdorferi, Treponema pallidum, Serratia marcescens, Peptostreptococcus spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris. Види Enterobacteriacieae (Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Morganella morganii, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Providencia spp.) також чутливі до цефтриаксону, крім штамів, що виробляють бета-лактамази. Тазобактам, сульфонове похідне триазолілметилпеніциланової кислоти, є інгібітором багатьох бета-лактамаз, включаючи плазмідні та хромосомні ферменти, які часто викликають стійкість до пеніцилінів та цефалоспоринів, включаючи цефалоспорини третього покоління. Тазобактам має лише невелику антибактеріальну активність. Присутність тазобактаму в комбінованому препараті Євроцефтаз посилює та розширює антимікробний спектр цефтриаксону, включаючи бактерії, які продукують беталактамази, що зазвичай нечутливі до нього та інших бета-лактамних антибіотиків. Показання. Лікування інфекцій, збудники яких чутливі до компонентів препарату: – інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції ЛОР-органів; – інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і шлунково-кишкового тракту); – інфекції сечовивідних шляхів; – інфекції статевих органів, включаючи гонорею; – сепсис; – інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції; – інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом; – менінгіт; – дисемінований бореліоз Лайма (ранні та пізні стадії захворювання).
ЄВРОЗИДИМ 1000мг
Міжнародна назва: ceftazidime. Склад: цефтазидим; 1 флакон містить цефтазидиму (у формі цефтазидиму пентагідрату) 1,0 г. Фармакологічні властивості. Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості β-лактамаз, що продукуються як грампозитивними, так і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтазидим має високу активність in vitro та діє у межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій. У дослідженнях in vitro при застосуванні препарату у поєднанні з аміноглікозидними антибіотиками спостерігався адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму. Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Показання. Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених: -внутрішньолікарняна пневмонія; -інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз; -бактеріальний менінгіт; -хронічний середній отит; -злоякісний зовнішній отит; -ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; -ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин; -ускладнені інфекції черевної порожнини; -інфекції кісток і суглобів; -перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.
ЄВРОПЕНЕМ
Міжнародна назва: meropenem. Склад: меропенем; 1 флакон містить меропенему тригідрат еквівалентно меропенему безводному 500 мг або 1,0 г. Фармакологічні властивості. Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками, що зв’язують пеніцилін (PBP). Як і у інших бета-лактамних антибактеріальних засобів, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно. Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути в результаті: – зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниженням продукції поринів); – зниження спорідненості з цільовими PBP; – підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса; – продукції бета-лактамаз, які можуть гідролізувати карбапенеми. У Європейському Союзі були зареєстровані вогнища інфекції, спричинені бактеріями, стійкими до карбапенемів. Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням цільових мікроорганізмів, відсутня. Однак бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани клітин та/або наявність ефлюксного(-их) насоса (насосів). Показання. Європенем показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців: · пневмонії, у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії; · бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі; · ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів; · ускладнених інтраабдомінальних інфекцій; · інфекцій під час пологів та післяпологових інфекцій; · ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин; · гострого бактеріального менінгіту.
ЛІЗОЛІД-600
Міжнародна назва: linezolid. Склад: 1 таблетка містить лінезоліду 600 мг. Фармакологічні властивості. Лiнезолiд – синтетичний антибактерiальний препарат, що належить до нового класу антимiкробних засобiв – оксазолiдинонiв. Вiн виявляє активнiсть in vitro проти аеробних грампозитивних бактерiй та анаеробних мiкроорганiзмiв. Лiнезолiд вибiрково пригнiчує синтез бiлкiв бактерiй через унiкальний механiзм дiї. Вiн безпосередньо зв’язується з рибосомами бактерiй (23S з 50S субодиниць) та перешкоджає утворенню функцiонального iнiцiюючого комплексу 70S (важливого компонента процесу трансляцiї). Поширенiсть набутої резистентностi може змiнюватися географiчно та у часi для окремих видiв, тому бажано спиратися на мiсцеву iнформацiю стосовно резистентностi мiкроорганiзмiв, особливо при лiкуваннi тяжких iнфекцiй. У разi необхiдностi, коли рiвень поширеностi резистентностi мiкроорганiзмiв на мiсцевому рiвнi є таким, що користь вiд застосування лiкарського засобу, принаймнi по вiдношенню до деяких видiв iнфекцiй, викликає сумнiви, слiд звернутися за консультацiєю до експерта. Чутливi мiкроорганiзми Грампозитивнi аеробнi мiкроорганiзми: Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium*, Staphylococcus aureus*, коагулазонегативнi стафiлококи, Streptococcus agalactiae *, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*, Group С streptococci, Group G streptococci. Грампозитивнi анаеробнi мiкроорганiзми: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus species. Резистентнi мiкроорганiзми: Haemophilus injluenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria species, Enterobacteriaceae. Pseudomonas species. *Клiнiчна ефективнiсть була продемонстрована для чутливих штамiв згiдно з затвердженими показаннями. Хоча лiнезолiд демонструє деяку активнiсть in vitro проти Legionella, Chlamydia pneumoniae та Mycoplasma pneumoniae, недостатньо даних для пiдтвердження клiнiчної ефективностi в цих випадках. Перехресна резистентнiсть Механiзм дiї лiнезолiду вiдрiзняється вiд механізму дії інших класів антибiотикiв. Дослiдження клінічних штамiв (метицилiнрезистентних стафiлококiв, ванкомiцинрезистентних ентерококiв, а також пенiцилiн- та еритромiцинрезистентних стрептококiв) in vitro показують, що лiнезолiд зазвичай активний вiдносно мiкроорганiзмiв, стiйких до одного або декiлькох iнших класiв антимiкробних агентiв. Стiйкiсть до лiнезолiду пов’язана з точковими мутацiями в 23S рРНК.
Показання. Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами визначених мікроорганізмів, при таких станах:
госпітальна пневмонія;
негоспітальна пневмонія;
ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus (метицилінчутливими та метицилінрезистентними ізолятами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactiae;
Лізолід-600 не був вивчений у лікуванні виразкових пролежнів;
неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливими ізолятами) або Streptococcus pyogenes;
резистентні до ванкоміцину інфекції, спричинені штамами Enterococcus faecium, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією.
ВОМІКАЙНД - МД 4,8
Міжнародна назва: ondansetron. Склад: ондансетрон; 1 таблетка, що диспергується в ротовій порожнині, містить ондансетрону 4 мг або 8 мг. Фармакологічні властивості. Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з’ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювотного рефлексу, виявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту. Точний механізм контролю нудоти і блювання невідомий. Хіміотерапевтичні засоби і променева терапія можуть викликати вивільнення 5HT в тонкому кишечнику, стимулюючи блювотний рефлекс шляхом активації вагальних аферентних нервів через рецептори 5HT3. Ондансетрон блокує стимулювання цього рефлексу. Активація блукаючих аферентних нервів може також викликати вивільнення 5HT у ділянці, що розташована на дні четвертого шлуночка (area postxema), і це також може сприяти блюванню через центральний механізм. Таким чином, вплив ондансетрону на нудоту та блювоту, викликані цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією, ймовірно, пояснюється антагонізмом 5НТ3 рецепторів на нейронах, розташованих як в периферичній, так і в центральній нервовій системі. Механізми дії при післяопераційній нудоті і блюванні невідомі, проте механізм дії може бути схожим на той, що спостерігається при нудоті та блюванні, викликаних цитотоксичною терапією. Ондансетрон не змінює концентрації пролактину в плазмі крові. Роль ондансетрону при нудоті та блюванні, спричинених дією опіатів, ще не встановлена.
Показання. Дорослі: Ондансетрон у формі таблеток, що диспергуються в ротові порожнині, призначають для лікування нудоти та блювання викликаних цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією. Ондансетрон у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, призначають для профілактики післяопераційних нудоти та блювання (ПОНБ). Для лікування ПОНБ рекомендується призначення ондансетрону у вигляді ін’єкцій. Діти: Ондансетрон у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині. призначають для лікування нудоти та блювання, викликаних хіміотерапією, у дітей віком від 6 місяців*. Для профілактики ПОНБ у дітей віком від 1 місяця рекомендується призначати препарат у вигляді ін’єкції.
ВОМІКАЙНД
Міжнародна назва: ondansetron. Склад: 1 мл розчину містить ондансетрону гідрохлорид еквівалентно ондансетрону 2 мг. Фармакологічні властивості. Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з’ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювального рефлексу, виявляючи антагоністичний ефект щодо 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативної дії.
Показання. Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією. Профілактика та лікування післяопераційних нудоти і блювання.
ЛЕВОПРО
Міжнародна назва: levofloxacin. Склад: 100 мл розчину містить левофлоксацину гемігідрату у перерахуванні на безводний 100 % левофлоксацин 500 мг. Фармакологічні властивості. Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S‑енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацин. Механізм дії Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV. Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (AUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації (МІК (МПК)). Зазвичай чутливі види Аеробні грампозитивні бактерії: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, групи C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні бактерії: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri. Анаеробні бактерії: Peptostreptococcus. Інші: Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum. Показання. Призначати дорослим для лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: – негоспітальна пневмонія; – ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин (для вищезгаданих інфекцій лікарський засіб слід застосовувати лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендовані для початкового лікування цих інфекцій, є недоцільним або неможливим); – гострий пієлонефрит, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; – хронічний бактеріальний простатит; – легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та радикальне лікування.
БЛІМОЛ
Міжнародна назва: paracetamol. Склад: 1 мл розчину містить парацетамолу 10 мг. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Парацетамол чинить болезаспокійливу та жарознижувальну дію, блокує циклооксигеназу (ЦОГ) I і II тільки в центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю й терморегуляції. У збуджених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах зумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію і води) та слизову травного тракту.
Показання. Дорослі: короткочасне лікування больового синдрому середньої інтенсивності, особливо у післяопераційному періоді. Короткотривале лікування гіпертермічних реакцій, коли необхідним є винятково внутрішньовенний шлях введення препарату.
Діти: симптоматичне лікування болю та гіпертермії у післяопераційних хворих.
ГЛЕВО
Міжнародна назва: levofloxacin. Склад: 1 таблетка містить левофлоксацину 500 мг (у вигляді левофлoксацину гемігідрату). Фармакологічні властивості. Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацин. Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-РНК-гірази та топоізомеразу IV. Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під кривою «концентрація-час» (AUC) та мінімальної інгібуючої концентрації (МІК). Резистентність до левофлоксацину розвивається у ході поетапного процесу завдяки мутаціям сайта-мішені в обох топоізомерах ІІ типу, ДНК-гіразі та топоізомеразі IV. Інші механізми резистентності, такі як непроникний бар’єр (поширений у Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксний механізм можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину. Спостерігалася перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистетності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів. Показання. Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: - гострі бактеріальні синусити; - загострення хронічних бронхітів; - негоспітальна пневмонія; - ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин. У разі лікування нижчезазначених інфекцій препарат можна застосовувати лише тоді, коли застосування інших бактеріальних засобів, які зазвичай призначають для початкового лікування даних інфекцій, неможливе: - ускладнені інфекції сечовидільного тракту (у тому числі пієлонефрити); - хронічний бактеріальний простатит; - неускладнений цистит; - легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та лікування. Левофлоксацин у даній лікарській формі (таблетки) можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення у ході первинного лікування левофлоксацином, розчином для інфузій. Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного використання антибактеріальних засобів.
БЛІПІМ 1000МГ
Склад діюча речовина: цефепім; 1 флакон містить цефепіму гідрохлорид еквівалентно цефепіму 1000 мг; допоміжна речовина: L-аргінін. Лікарська форма Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості:порошок від білого до світло-жовтого кольору. Фармакотерапевтична група Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТХ J01D Е01.
Показання
Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію і бронхіт;
інфекції сечових шляхів (як ускладнені, наприклад пієлонефрит, так і без ускладнень);
інфекції шкіри та м’яких тканин;
інтраабдомінальні інфекції, включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів;
гінекологічні інфекції;
септицемія;
фебрильна нейтропенія;
бактеріальний менінгіт.
Емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою. Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії. Діти
Пневмонія;
інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
септицемія;
емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;
бактеріальний менінгіт.
Протипоказання Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід ретельно контролювати функцію нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування з діуретиками, такими як фуросемід. Цефепім концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій; 5 і 10 % розчини глюкози для ін'єкцій; розчини 6 М натрію лактату для ін'єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін'єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін'єкцій. Щоб уникнути можливої медикаментозної взаємодії, не слід одночасно застосовувати Бліпім із розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі одночасного застосування із зазначеними препаратами слід вводити кожен антибіотик окремо.
Вплив на результати лабораторних тестів. Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі ферментної реакції окислення глюкози.
НЕКСААР
Склад діюча речовина: транексамова кислота; 1 мл розчину містить 100 мг транексамової кислоти; допоміжна речовина: вода для ін’єкцій. Лікарська форма Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин. Фармакотерапевтична група Антигеморагічні засоби, антифібринолітичні амінокислоти. Інгібітори фібринолізу. Код АТХ B02A A02.
Фармакологічні властивості Фармакодинаміка. Транексамова кислота чинить протигеморагічну дію, пригнічуючи фібринолітичні властивості плазміну. Комплекс, що включає транексамову кислоту, складається з плазміногену; транексамова кислота пов’язана з плазміногеном при перетворенні у плазмін. Активність комплексу транексамова кислота‒плазмін щодо активності на фібрин нижча, ніж активність вільного плазміну. Дослідження in vitro показали, що високі дози транексамової кислоти знижують активність комплементу. Діти Діти віком від одного року З літературних даних було виявлено 12 досліджень ефективності дитячої кардіохірургії, у яких взяли участь 1073 дитини, з них 631 дитина отримувала транексамову кислоту. Більшість із них контролювалися порівняно з плацебо. Досліджувана популяція була неоднорідною за віком, різновидами операцій, режимами дозування. Результати дослідження з транексамовою кислотою свідчать про зниження крововтрати і зниження потреби в продуктах крові при дитячій кардіохірургії зі штучним кровообігом, де існує високий ризик крововиливу, особливо у пацієнтів з ціанозом або пацієнтів, які перенесли повторну операцію. Найбільш адаптований режим дозування: ‒ перший раз болюсно у дозі 10 мг/кг маси тіла після введення анестезії до моменту розрізу шкіри; ‒ безперервна інфузія 10 мг/кг маси тіла/годину або введення у систему штучного кровообігу у дозі, адаптованій до процедури штучного кровообігу, або відповідно до маси тіла пацієнта з дозою 10 мг/кг маси тіла, або відповідно до обсягу заправки систему штучного кровообігу, останнє введення у дозі 10 мг/кг маси тіла наприкінці використання системи штучного кровообігу. Незважаючи на те, що дослідження проводилися у дуже небагатьох пацієнтів, обмежені дані свідчать про те, що безперервна інфузія краще, оскільки вона підтримує терапевтичну концентрацію в плазмі крові протягом всієї операції. У дітей специфічного дослідження доза-ефект або фармакокінетики проведено не було.
Показання Транексамова кислота показана дорослим та дітям віком від одного року для профілактики та лікування крововиливів внаслідок загального або місцевого фібринолізу. Специфічні показання включають:
крововиливи, спричинені загальним або місцевим фібринолізом, такі як:
менорагія та метрорагія,
шлунково-кишкові кровотечі,
геморагічні розлади сечовипускання, додатково до операцій на простаті або хірургічних процедур, що впливають на сечовивідні шляхи;
хірургія на вусі, носі та горлі (аденоїдектомія, тонзилектомія, стоматологічні втручання);
гінекологічна хірургія або порушення акушерського походження;
торакальна і черевна хірургія та інші основні хірургічні втручання, такі як серцево-судинна хірургія;
контроль крововиливів за рахунок введення фібринолітичного засобу.
Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини.
Гострий венозний або артеріальний тромбоз (див. розділ «Особливості застосування»).
Фібринолітичні стани після коагулопатії споживання, за винятком тих, де переважна активація фібринолітичної системи із гострою сильною кровотечею (див. розділ «Особливості застосування»).
Тяжке порушення функції нирок (ризик накопичення).
Розлади судом в анамнезі.
Внутрішньоклітинне та внутрішньошлуночкове застосування, внутрішньомозкове застосування (ризик виникнення набряку мозку та судом).